Високо в горах жив маленький дракончик на ім’я Іскринка. Він був добрим і дуже допитливим. Але, на відміну від інших драконів, його вогонь був зовсім слабким — замість великого полум’я з його пащі вилітали лише маленькі іскри.

Іскринка мріяв стати сильним і сміливим, тому вирішив вирушити у подорож, щоб знайти своє справжнє полум’я.

Одного дня дракончик потрапив у темний ліс, де зустрів старого чаклуна. Той посміхнувся і сказав:

— Я знаю, як зробити тебе найсильнішим драконом! Принеси мені чарівне Золоте Перо, і ти отримаєш могутній вогонь.

Іскринка дуже хотів повірити словам чаклуна, але щось у його голосі здалося дивним.

Дракончик вирішив не поспішати. Він подумав: «Чи справді чаклун говорить правду?»

Іскринка знайшов мудру сову, яка знала багато історій.

Сова сказала:

— Не всі обіцянки чесні. Варто перевіряти інформацію і ставити запитання.

Дракончик зрозумів, що важливо думати самостійно.

Іскринка вирішив дізнатися більше і розпитав інших мешканців лісу. Вовк і зайчик розповіли, що чаклун уже не раз обманював інших, обіцяючи їм силу.

Дракончик зрозумів, що не можна довіряти словам, не перевіривши їх.

Іскринка повернувся додому і розповів мамі про свою пригоду. Мама уважно вислухала і сказала:

— Справжня сила — це вміння думати, аналізувати і не боятися ставити запитання.

Вона допомогла дракончику придумати план.

Наступного дня Іскринка повернувся до чаклуна з блискучим пером, яке насправді було звичайним.

Чаклун одразу намагався скористатися магією, але нічого не сталося.

Дракончик зрозумів: його справжня сила — у розумі та сміливості.

І раптом його іскри перетворилися на тепле яскраве полум’я.

Іскринка зрозумів, що сила не завжди у чарівних речах. Найважливіше — вміти думати, аналізувати і слухати тих, хто бажає добра.

Відтоді дракончик сміливо вирушав у нові пригоди, знаючи: розум і підтримка друзів — це найкраща магія.